Я дуже люблю ходити до музеїв, але це зараз, а в дитинстві я там відверто сумувала. І я не одна така, нудилися ми всім класом, але визнаватись у своєму низькому рівні культурного розвитку було соромно, тому на запитання «Чи сподобалося?». всі відповідали «Так!», а подальші розпитування «Що сподобалося, що запам'яталося, що розповідали?» всі дружно підвисали, а після затримки ляпали щось, аби відстали.
У школі ми ходили до музеїв після занять, ви теж? Якщо, так, то ви, напевно, пам'ятаєте це відчуття, коли відучившись шість уроків, толком не пообідавши, ви їдете всім натовпом у громадському транспорті, ходите залами музею з рюкзаками, повними підручників, і екскурсовод (може бути, навіть і хороший) щось мовить (може бути, навіть щось цікаве), але вас двадцять чоловік, у всіх є більш насущні проблеми, ніж гра світла і тіні в березовому гаю в спекотний полудень, усім нудно, голодно, і на ногах бахили, і сісти ніде…
Загалом, тепер я намагаюся зробити і для себе, і для дитини похід до музею приємною подією, що запам'ятовується. Їдемо туди в першій половині дня, коли ще ми обидва сповнені сил, а потім завжди заходимо відпочити та з'їсти тістечко у кафе, щоб закріпити приємні враження від проведеного часу.
У музеї ми проводимо не більше години: далі все починає втомлювати, і інтерес стрімко згасає. Особливо все вищесказане стосується, звичайно, художніх музеїв - з сучасними науковими все простіше, дітям там легко і цікаво, а ось від картинних галерей, як і раніше, нудьгує.
Тому за кілька днів до поїздки ми починаємо готувати ґрунт: дістаємо художній альбом чи набір листівок, розглядаємо їх та обговорюємо, а потім у музеї влаштовуємо гру «Знайди картину». До речі, якщо купити два однакових набори листівок, можна пограти в улюблену багатьма дітьми гру «Мемо» з картинами великих художників.
Якщо заздалегідь підготуватися не виходить, ми імпровізуємо дома. Наприклад, розглядаємо картину здалеку, обговорюємо та намагаємося вгадати назву. Що цікаво, майже завжди вгадуємо або дуже близькі до правильної відповіді.
Дуже любимо гру в стилі книг «Знайди та покажи»: підходимо до картини і по черзі загадуємо один одному деталі: «Знайди палицю». "Знайди стрілу". "Знайди рукавицю". "Знайди стремено". А? Здогадалися, про яку це я картину? А до деяких великих полотн є ще й нариси художника – ось, теж цікаво шукати ці фрагменти на цілому.
А нещодавно, погортавши альбом з експресіонізму та надихнувшись яскравими фарбами, ми самі спробували намалювати картину в заданому стилі. Ні дитина, ні я жодного разу не художники, тому ризикувати ми не стали, - вибрали для наслідування твору Джексона Поллока. Ви знаєте, на мою думку, у нас вийшло…
Залишити коментар