У ній немає нічого чарівного, всі події тут реалістичні, хоч і не всі правдоподібні.
Жив-був принц, у нього помер король-батько і хлопчику мимоволі довелося зійти на трон. Він цього не хотів, йому б рости, як усі діти, грати з друзями, а не міністри, засідання, закони і ось це все. Але шапка Мономаха важка, тому маленькому Матіушу довелося таки осягати премудрості управління державою.
Він дійсно мріяв, щоб усе було по справедливості, щоб усім було добре, щоб країна процвітала, а люди посміхалися, але тут сусіди, причому відразу троє, оголосили маленькому королеві війну (паралель з історією Польщі). Довелося брати участь. Раптом виявилося, що війна це не війна, це зовсім не геройство і не блиск, а навпаки, плутанина, страх, дурні накази, змучені солдати, що розгубили всяку мужність, і величезна дірка в економіці.Загалом це політизована казка про війни в Європі, адже за першою війною почалася наступна, Матішу довелося шукати союзників, а союзники все так собі, повністю довіряти нікому не можна. І добре б це стосувалося тільки зовнішніх сил, але й у своїй державі в товаришах згоди немає: міністри гребуть під себе, народ бунтує, грошей не вистачає.
Що робити? На сцені з'являється найнезвичайніший у всій розповіді елемент - африканське плем'я, що знаходиться на низькому ступені розвитку, але дуже добре і людяне, а також має незліченні скарби, приїжджає в Європу на допомогу Матіушу.Ось такий авангардний хід для твору, написаного в 20-ті роки в Європі.
Головний герой, король Матіуш, тут аж ніяк не показаний єдиним дартаньяном у білому пальті серед зграї голодних псів, ні! У цьому хаосі винен і він сам: це він видавав безглузді закони, це він не хотів слухати порад міністрів і вплутувався в авантюри.
Ось така ось неказкова казка. Без чудес та без прикрас. Без поділу на добрих і поганих і без торжества добра. І завдяки цьому тут так багато тем для роздумів. Про складний устрій суспільства, політики, економіки. Про те, як важко майже неможливо подобатися всім. Про те, що добрі наміри не обов'язково призведуть до чудових результатів.
Тут немає посилу, що, мовляв, діти краще за нас, дорослих, і якби правили вони, світ тільки виграв би. Ні, навпаки: діти мають залишатись дітьми, а не вирішувати дорослі проблеми.
Не дуже простий твір, але глибокий і багатогранний. Зважитеся на нього?
Залишити коментар