Назубок!

«Щось я хотіла зробити…» «Навіщо я сюди йшла, що мені тут було потрібно?» "Я щось забув і сам не пам'ятаю, що". Напевно, всім знайомі такі провали у пам'яті. Причому, що далі, то частіше це трапляється, а ось у дитинстві такого майже не буває. Ми часто дивуємося здібності дітей запам'ятовувати, все поспіль, помічати найдрібніші деталі: як можна пам'ятати (а головне – навіщо це потрібно запам'ятовувати?!) малюнок на склянці від морозива, яке ми купували три місяці тому? Або де був захований подарунок на позаминулого дня народження? Просто у маленьких дітей, у житті було ще замало подій, тому такі деталі не встигають стертися пізнішими нашаруваннями інформації. Крім того, зараз ми робимо таку кількість фотографій, що складно вже відрізнити власні спогади від цих зображених образів.

У дітей, як правило, гарна пам'ять, і їх постійно змушують її тренувати заучуванням напам'ять віршів, формул та фактів. Але дитина перетворюється на дорослого, інтенсивне навчання закінчується, і… чи часто дорослі люди вчать вірші? Не часто, а дарма! Вчити вірші корисно всім. Цей вид розумової діяльності збільшує кількість нейронних зв'язків, якими згодом оброблятиметься інформація. Тобто заучування напам'ять допомагає і тренувати пам'ять, і обробляти інформацію, і винаходити нове.

Нам часто буває складно запам'ятати щось відразу, тому школярам радять вивчати вірші не в останній момент, а заздалегідь. Це тому, що у формування нейронних зв'язків потрібен час від кількох годин за кілька днів. Можна помітити, як іноді вчиш вірш, а воно ніяк не хоче запам'ятовуватися, то слово забудеш, то рядки місцями поміняєш, то цілі строфи випадають. А наступного дня прокидаєшся, і все начебто встає на свої місця. І не тільки з віршами так: змушувати себе робити нове важко, слідувати звичці набагато простіше. Але наука каже, що звички іноді потрібно змінювати; навіть змінити щоденний маршрут на роботу, наприклад, буде корисною маленькою вправою для мозку.