Найкраща пора для читання цієї книги - осінь...
Хоча оповідання тут розгортається протягом усього року, але все-таки осінь - саме споглядальний час, а в цій книзі мало що відбувається, мінімум подій - максимум описів.
Зараз саме час накритися картатим пледом, взяти в руки кухоль з гарячим какао, відкрити "Вітер у вербах" - і поринути у затишний світ англійської природи: помилуватися
променями заходу сонця, золотими темні верхівки дерев, вдихнути свіжість вечірньої річки, вловити шелест очерету, заглянути в затишні будинки з ґрунтовними старовинними меблями, з коморами, з вікнами в сад, в таких будинках завжди раді друзям - може, десь пригостять гарбузовим пирогом з корицею?
А ще плестися по курній доріжці влітку в компанії друзів. Або плисти на човні теплої ночі і слухати чарівні звуки сопілки якогось невідомого, але напевно дуже доброго музиканта.
Ступати по хрусткому першому інею на траві вранці.
Ловити рукавичкою пластівці снігу з темного неба.
І відчувати, що ти, твоя затишна нора, твої вірні друзі, твій плед і какао - частина цього безтурботного прекрасного світу.
Залишити коментар