Нас двоє, і цей блог, і наш сайт ми ведемо вдвох. Нас завжди було двоє з дитинства. Спочатку ми навчалися в одній музикальній книжці, потім в одній школі, потім у різних інститутах, а потім поїхали автостопом Кубою. А було нам тоді по двадцять років від народження. Ми хворіли на Латинську Америку, і ця поїздка була необхідна нам як повітря, але, правда, вона стала компромісом: спочатку планувалася подорож від Аргентини до Мексики, а вже звідти на "Гранма" до Куби, але не склалося. Ми зрозуміли, що стільки грошей нам не заробити, та й залишили тільки останній пункт програми (без "Гранму"). Отже, збивши стан на репетиторствуванні і попросивши у батьків недостатню частину, ми купили квитки і на місяць вирушили в заданому напрямку. Грошей у нас було мало, ентузіазму багато, а інформації про те, що автостопу на Кубі немає, не було зовсім. Справа в тому, що водіям там заборонено садити до себе в машину іноземців, хочеш їздити Кубою, купуй квиток на автобус (причому для іноземців та місцевого населення їздять різні автобуси), а цього наш бюджет не витримав би. Вирішення проблеми прийшло від водіїв фур, саме з ними ми й проїхали велику частину шляху, ховаючись за фіранкою в кабіні в небезпечні моменти перевірок на дорогах, а розплачувалися розмовами за життя, прикрашаючи далекобійникам кілометри автопісти розповідями про далеку Росію. Поїздка наша виявилася зовсім не такою, як ми припускали, і справжня Куба дуже відрізнялася від вигаданої нами. Виявляється, кубинці не танцюють сальсу прямо на вулицях, фруктового раю ми там теж не виявили, а місцеве населення зовсім не поголовно зустрічає туристів із розкритими обіймами.
З тих пір ми більше не хворіли на Латинську Америку, але ця поїздка досі приносить свої дивіденди: як здивувати потенційного роботодавця на співбесіді? Ненароком згадати про те, що було, мовляв, справа, їздила я по Кубі автостопом. Як дати зрозуміти новим знайомим, із ким вони взагалі розмовляють? Вислухати їхню розповідь про відпочинок на Варадеро і розповісти, як справи на острові свободи. Чи не приходять ідеї, що запостити у книжковий блог? Що ж я, на Кубу дарма їздила, чи що?
Загалом подорожі - це на все життя.
Залишити коментар