Вона не найвідоміша у Астрід Ліндгрен, але, на мою думку, одна з найкращих.
Ліндгрен має філософські твори, книги-притчі, сумні казки ("Міо, мій міо", "Крихітка Нільс Карлссон", "Брати Левине серце").
Є дуже прості, нехитрі історії для маленьких про дітей з Горластої вулиці.
А є повні життя, витівки, веселощів книги про найщасливіше, безтурботне дитинство, "Ми всі з Бюллербю" якраз така.
Вона схожа на всіх улюблених "Пеппі" та "Еміля". Тільки тут уже орудує ціла компашка дітей – 6 чоловік, а вже одне це обіцяє движуху! Вони всі живуть у селі з трьох будинків, інших дітей там немає, тож ця шістка нерозлучна. Ах, ні, іноді вони все ж таки розлучаються, адже у трьох дівчат обов'язково повинні бути секрети від трьох хлопчаків. І навпаки, звісно теж. Але в основному всі ігри, свята, вся робота та навчання – разом!
Вони навіть з'єднали вікна своїх кімнат, щоб можна було перелазити один до одного в гості або надсилати повідомлення мотузковою поштою.
Може здатися, що дитинство в крихітному селі не таке вже захоплююче, але кожен день цих хлопців наповнений такими прекрасними іграми, що хочеться кинути все і махнути в таке це глухе село на канікули. Вони там ночують на сінувалі, шукають скарб, йдуть до млина спеціально, щоб побоятися водяного. Вигадують акціонерне товариство для продажу врожаю вишні, рятують життя ягня і самі ледве рятуються від барана. А ще печуть імбирних поросят на Різдво, їздять у гості на санях на Новий рік, розігрують вчительку на перше квітня та ворожать на Іванів день.
У цій книзі багато гумору, ви не раз посмієтеся від душі! Наприклад, коли читатимете, як двох дівчаток послали за покупками, а вони, не написавши списку, дорогою склали пісеньку, в якій перераховували все, що їм потрібно купити. Пісенька закінчувалася словами "І вареної ковбаси, найсмачнішої!" Знаєте, скільки разів дівчаткам довелося повертатися до магазину? Порахуєте! :) А здогадуєтеся, чому вони дуже сердилися на цю ковбасу?;)
А ще в Бюллербю народилася сьома дитина - і все, що пов'язано з цим малюком теж дуже смішно. Один з хлопчиків був шокований тим, як виглядає немовля, і все примовляв "Ну і страшнисько! Навіть на людину не схожа!", а потім все ніяк не міг зрозуміти, що ця "бідолаха" і солодка крихта, яку він побачив через кілька місяців на хрестинах - одна й та сама дитина. А дівчатка, навпаки, відразу полюбили малюка і завжди були раді з нею повозитися, і ось одного разу їх попросили залишитися як няньки на цілий день. Спочатку дівчатка були в повному захваті, розповідали один одному, як правильно спілкуватися з дітьми, що на них ні в якому разі не можна підвищувати голос, а тим більше лаятись, але чим далі, тим менше ентузіазму залишалося у юних нянь, і зрештою вони вирішили, що педагогіка не їхнє покликання.
Все це описано дуже дотепно, наше читання неодноразово переривалося реготом, і тепер ми часто цитуємо цю книжку, яка стала у нас однією з коханих.
Кілька слів про видання. Це чудовий подарунковий варіант: великий формат, білі щільні сторінки, багато ілюстрацій, частина з яких виконана в стилі олійного живопису - дуже незвичайно. 200 сторінок задоволення і для дітей, і для батьків!
Залишити коментар