До кінця незрозуміло, що відбувається в казці, але фабула така: принц Ремі, який щасливо живе зі своїми батьками в прекрасному замку в багатій країні, їде верхи на своїй улюбленій конячці на прогулянку і потрапляє в іншу реальність: у похмурий світ, населений відьмами, чаклунами, втраченими дітьми та іншими нещасливими та неприкаяними істотами.
Хто це підлаштував і навіщо, невідомо (наприкінці казки теж ясніше не стає), але є припущення, що це алегорія перехідного віку та антитеза дорослого та дитячого життя. У дитинстві все просто, ясно і сонячно, а ось потім настає період, коли людину оточують персонажі, які незрозуміло звідки взялися, наміри яких туманні і адекватність під великим питанням. Якщо докласти зусиль і продертися через тернину, все знову стане на свої місця, життя знову заграє новими фарбами; дитина, знявши рожеві окуляри, побачить речі як вони є, йому буде важко, але вона подорослішає і впорається з усім. А ще зрозуміє, що немає жодного року чи зумовленості, жити треба сьогоденням, робити майбутнє і не турбуватися про минуле. Принц Ремі, знайшовши в бібліотеці книгу свого життя, виявляє, що зазирнути у завтрашній день не вийде, бо книжка пишеться щомиті. "Те, що є – є; що було – того вже немає; що буде – того ще немає". Отож... Справжня філософська безодня. І це я вам ще не розповідаю про дракона, на якого перетворюється Ремі, вбивши іншого дракона... Загалом, багато неймовірних пригод випаде на частку хлопчика, але в кінці він знайде кохання і повернеться додому. Хоча це не те, щоб справжній хепі-енд, гіркий присмак таки залишиться. Ну, у житті буває й так...За атмосферою "Історія принца Ремі" нагадує класичні європейські казки Андерсена, братів Грімм, Перро... Чарівність сусідить із середньовічною морокою, іноді - з жорстокістю та смертю. Хоча написана ця повість була у середині ХХ століття.
А ще автор використовує прийом "оповідання в оповіданні", і з вуст принца Ремі ми чуємо дві дуже цікаві російські народні казки: одна про горе, інша про Кощія. А ось вони дуже життєствердні і з безперечно хорошим кінцем.
Залишити коментар