На мій погляд, суттєва вада багатьох радянських творів для дітей - це їх пропагандистський характер. Зрозуміло, що вся система освіти та виховання була побудована на вирощуванні молодого покоління в дусі соціалізму, і художня література не могла залишатися осторонь, мене напружує навіть не сам цей факт, а неабияка частка агресії, яка присутня у дитячих книгах. Але своїй дитині я їх все одно читаю, і "Трьох товстунів", і "Королівство кривих дзеркал", і не всім відоме "Шматок і хмара". Пишу саме про ці три, тому що вони виявилися на диво схожими і сюжетом, і посилом: є якесь казкове королівство, де через злих і жадібних правителів все йде не так, багатії багатіють, простий народ багато працює, але лише страждає та бідніє . Але знаходяться герої (діти! Дівчатка!), які всіх рятують, і у всіх трьох творах ці дівчатка роблять небезпечні вилазки в палаци правителів, і працюють під прикриттям у тилу ворога. Загалом про агресію, так, читаю їх дитині, тому що сюжет цікавий і написано добре, і на сумнівних моментах я спеціально загострюю увагу, дозволяю собі, так би мовити, не погодитись з автором. Ну, а раптом це допоможе сформувати критичне мислення?
Так ось про "Шматок", якщо ви не читали. Це повний постмодернізм: головний персонаж - хмара, вона набуває форм лева, курки, сукні, годинника, бороди... Настрій у нього теж змінюється, його кидає то в жар, то в холод, воно то істерить, то ображається, то впадає в ейфорію, а дівчинка Лоскутик підлаштовується під ситуацію. Загалом дуже незвичайна дитяча книжка. Сюжет заснований знову ж таки на соціальній несправедливості: король привласнив собі всю воду, продає її за величезні гроші, і навіть дощ у цій державі ніколи не йшов. І тут – хмара! Вечір перестає бути млосним... Якщо любите палацові інтриги з дівчинкою-протагоністом, візьміть на замітку. Книга про Шматок та хмара - ТУТ
Залишити коментар