Як говорилося в одному відомому фільмі, "Світ змінюється. Музика змінюється. Навіть наркотики змінюються". І дитяча література теж не стоїть на місці. Багато книг стають неактуальними, і я говорю зараз навіть не про застарілі реалії (піонерське дитинство, наприклад), а про застарілий світогляд. Змінюється виховання, змінюється підхід до дітей, і, чесно кажучи, слава Богу!
У дитинстві я любила вірші Агнії Барто, а зараз не можу їх читати без внутрішнього протесту: діти в неї суцільно плакси, нечупари, ледачі та ошуканці. Дуже відчувається, як докучають дитячій поетесі ті, хто не ходить строєм разом з усіма, а виявляє свою індивідуальність. Вона була жорсткою людиною, і її ставлення до світу, її категоричність, бажання викривати і читати нотації видно у віршах як на долоні.
А нещодавно я вирішила послухати з дитиною дитячі розповіді Зощенка, чекаючи чомусь м'якого гумору та світлої атмосфери. Чому я так вирішила? Зі свого дитинства я пам'ятала тільки розповідь "Калоші", в якій Леля і Мінька, брат із сестрою, продали галоші старикові і на виручені гроші купили собі морозива. Чомусь мені пригадувалося, що це було дуже кумедно. Але наприкінці дітей чекало таке суворе покарання за таку легку провину, що я навіть не змогла пояснити своїй здивованій дитині, за що. Чому ж батько цілих два роки заборонив дітям їсти морозиво і продав всі (абсолютно всі!) іграшки дітей. І тато дійсно все два роки залишався непохитним, жах! Але раніше, мабуть, це було нормою? В інших оповіданнях анітрохи не краще (бабуся там особливо гарна!), тож я абияк пояснила синові, що зараз дітей так не виховують, і більше ми до Зощенка не поверталися.
Звичайно, більшість дорослих (у Росії принаймні) продовжує поводитися з дітьми так, як зверталися в дитинстві з ними їх батьки, але все-таки зрушення помітне: багато мам розуміють необхідність змін у вихованні. І в книжках сучасних авторів ми не знайдемо моралі, звинувачень і принижень. Хай живе нове!
Залишити коментар