Аверченко ви в дитинстві навряд чи читали (ще б пак! Не було бажаючих видавати автора збірки під назвою "Тюжина ножів у спину революції"!), а зараз прочитати дуже, дуже варто! Розповіді його найбільше нагадують, мабуть, дитячі оповідання Зощенка: приблизно те саме тло - дореволюційна Росія, досить їдкий, саркастичний гумор, гостра мова і влучні вирази.
Герої оповідань - школярі (в основному роздовбання, але при цьому роздовбання цікаві, талановиті, спритні). Іноді вони провертають зовсім неймовірні комерційні операції (наприклад, поступово розмінюють новий велосипед на шоколадку. Або витрачають чесно (не зовсім;)) зароблений поезією рубль на те, щоб побити головного в школі забіяка). Іноді поводяться, як усі ми колись: відволікають вчителі на уроці, тому що весь клас не підготувався, і треба потягти час; або образившись на батьків уявляють, як помстяться їм своєю раптовою смертю. Є тут і картини зі зразкового хлоп'ячого дитинства - з вечірніми купаннями в річці, грою в піратів, томагавками, багаттями, юшкою, індіанським пір'ям.
Але зустрічається тут і куріння і навіть розпиття алкогольних напоїв. І грубі слова (цензурні, звісно, але!). І є тут прийоми виховання, які зараз видаються неприпустимими. Якщо ви на все це можете заплющити очі, то розповіді вам напевно сподобаються, посмієтеся від душі, візьмете в обіг влучні вирази. Дітям можна давати років із 10.
Тут багато гумору.
Залишити коментар