Чарівний пустун Карлсон, що розбавив пригодами сірі будні Маля, з'явився завдяки фантазії шведської казкарки Астрід Ліндгрен. Письменниця створила легенду про те, що товстун із пропелером одного разу прилетів до її будинку і запитав адресу хлопчика Сванте Свантесона. Але Ліндгрен наділила персонаж куди глибшим змістом: Карлсона можна вважати уявним другом самотньої дитини - поширене явище в психології маленьких дітей.
Дебютний вихід Карлсона на літературну арену пов'язаний із кумедною ситуацією. Автор зазначила у казці, що особисто зустрічалася з літаючим персонажем і навіть розповіла йому адресу Маля, який збереже від читачів у таємниці. Звичайно, дітей зацікавило місце проживання «в міру вгодованого» веселуна і пустуна. Місцеві журналісти вирішили підтримати галас з приводу виходу казки і пожартували, розмістивши в газеті оголошення про те, що дах Карлсона, що знайшов, належить 10 тисяч крон.
Астрід Ліндгрен, злякавшись наслідків такої необдуманої акції (адже діти одразу ж кинуться на пошуки, підкорюючи вершини стокгольмських будинків), поспішила опублікувати адресу Малиша:
«Карлсон живе зовсім неподалік мого будинку, на іншому краю парку, який у мене під вікнами. Це вулиця Вулканус Гатан, 12. Там починалося моє сімейне життя».
До Росії перша книжка про Карлсона і Маля дійшла 1957 року в перекладі Ліліанни Лунгіної. Світ побачив персонажів очима художниці Ілон Вікланд, а пізніше їй склав компанію ілюстратор Анатолій Савченко.
Лінгрен
