Нурдквіст Свен
Свен Нурдквіст народився у невеликому містечку 1946 року. Ріс у звичайній сім'ї, отримав художню та архітектурну освіту і свій творчий шлях у літературі почав з ілюстрування чужих книг. А Фіндус з Петсоном з'явилися саме тому, що художнику захотілося ілюструвати свій світ, а не проводити лінію іншого автора. Отже, 1984 року перша книга побачила світ, це був "Іменинний пиріг". Спочатку у письменника була ідея створити історію про двох розсіяних стареньких, які вічно все втрачали, але заради більшої динаміки розповіді замість одного зі стареньких з'явилося кошеня-дитина. Конкретних прототипів у цих персонажів немає, але Нурдквіст каже, що знав у своєму житті безліч котів і старих, які саме так поводилися.
Загалом у серії вийшло 10 повноцінних історій, остання - "Фіндус переїжджає" - у 2012 році, і тоді ж автор оголосив, що втомився від цих героїв, і більше книг про них не виходитиме. Ну що ж, за останні 10 років розповідей про них справді більше не з'являлося, натомість вийшло багато календарів, піснярів, книжок-картонок для малюків, книжок-активіті та мерча.
У Нурдквіста є й інші добрі книги, де він автор та ілюстратор. Наприклад, "Різдвяна каша" з'явилася навіть раніше, ніж більшість книг про Фіндуса. А проект книги "Де моя сестра?" довго виношувався, вона замислювалася як книга-картинка, в якій тексту буде мало і він буде вторинним. Але чи це так? Чи так уже вторинні ці недитячі дитячі вірші? Ця книга про величезний світ і про наше місце в ньому, про мрії і про природу, книга - напуття в життя. Ілюстрації дійсно прекрасні, вони одночасно масштабні і дуже деталізовані. Так хочеться ступити в книжку і разом з щурами осягати цей прекрасний світ і шукати в ньому себе. Нурдквіст згадує, що зазнав впливу Льюїса Керролла і Мауріца Ешера. Але ми радимо всім любителям нурдквістівського стилю (особливо шанувальникам "Де моя сестра?") знайти в інтернеті картини сучасного польського художника Яцека Йєрки – вам, скоріше за все, сподобається. І дітям роботи Єрки покажіть обов'язково! Дуже схожа і книжка-картинка "Прогулянка", вона зовсім без тексту.
Але не над одними лише дитячими книгами довелося попрацювати художнику - він ілюстрував і дорослі, і рекламу малював, і багато брав участь у різних некомерційних проектах. У Москві у дитячому медичному центрі для онкохворих дітей за його ескізом розписано один із холів (так-так, Нурдквіст в курсі, він брав безпосередню участь).
Удосталь назаймавшись своїм, Нурдквіст знову став ілюструвати книги інших авторів: це і "Мама Му", і різні дитячі пізнавальні книжки з математики, філософії, історії. І хоча він продовжує працювати досі, вже, напевно, можна сказати, що саме Фіндус з Петсоном - головний проект художника.
Окрім роботи є в його житті та інші радощі: дружина та двоє дорослих синів, один з яких теж художник. Поки діти були маленькими, сім'я жила у сільській місцевості, в будинку схожому на петонівський. А коли діти виросли, усі переїхали до Стокгольма. Тут Нурдквіст, великий любитель архітектури, любить гуляти містом і роздивлятися будівлі. А ще він, як і Петсон, любить столярничати і вигадувати всякі штуки. У Швеції є ферма Петсона, такий невеликий ландшафтний куточок, збудований за участю Нурдквіста, який своїми руками змайстрував для будиночка меблі та інструменти. Художник каже, що такі речі він любить більше, ніж малювати.
На всіх заходах та інтерв'ю Свен Нурдквіст виглядає скромною, сором'язливою, навіть начебто невпевненою в собі людиною, яка випадково опинилась тут, тоді як воліла б сидіти у себе в майстерні і займатися улюбленою справою. Така ось він талановита та різнобічна особистість, але зовсім непублічна, у чому він сам і визнається.
І насамкінець головне питання від читачів: ТАК ХТО Ж ТАКІ МЮКЛИ?! Може, таємні агенти? t14>
- Ну, що ви, - відповідає автор шанувальникам, - мюкли - це просто мюкли, ви можете чути, як хтось іноді стукає і шкребеться за стінкою, ось це м'юкли. А таємних агентів нині вже немає.
