Чуковський, Корній Іванович
Великий друг хлопчаків і дівчаток, Чуковський завжди був радий спілкуванню з дітьми, його будинок постійно приймав маленьких гостей, господар грав із ними, бігав наввипередки, пускав кораблики у весняних струмках. І не важливо, чи це були діти його друзів, його ідейних противників чи малознайомі діти.
На своїй дачі в Переділкіні Корній Іванович завів звичай влаштовувати «вогнища», куди запрошувалася вся навколишня дитина. Вхід коштував 3 шишки та 2 картоплі. Там сам Чуковський та усі охочі читали вірші, виступали артисти, водилися хороводи.
Незважаючи на те, що казки – лише мала частина творчості Чуковського (його основна робота – це «доросла» література: переклади, публіцистика та критика), вони принесли автору найбільше і горя, і радості.
Радість - адже писав він їх для своїх чотирьох дітей. Завдяки цим казкам, він і став відомий широкому загалу і отримав любов і визнання юних читачів.
Але й бід ті ж казки принесли йому сповна. І політичні діячі, зокрема Крупська, та інші письменники (а серед них Барто) таврували Чуковського, закликали врятувати дітей від його віршів. Одні його книги забороняли, інші друкувалися великими тиражами, а потім вилучалися із продажу. У його казках багатьом бачився політичний підтекст, а сам Чуковський хотів триматися подалі від політики і спочатку розраховував, що дитяча література – це саме тиха гавань, в якій можна перечекати всі бурі. У «Крокодилі» комусь здалася сатира на корнілівський заколот, «Федорине горе» назвали міщанською казкою, в якій стара думає не про долі світу, а турбується про посуд, «Мойдодира» вважали буржуазною казкою, де головний герой закликає залишатися роботяг-трубочистів.
А ось «Тараканище», найбільш, здавалося б, провокаційний твір, який у роки репресій боялися цитувати навіть пошепки, минула ця доля. Хоча написано воно було задовго до того, як Сталін став генсеком, Чуковський мав серйозні підстави для побоювань. Припускають, що репресій не було саме завдяки очевидному (але випадковому!) подібності Сталіна з головним героєм. Мовляв, якби Сталін наказав прибрати Чуковського, тим самим він відкрито визнав би в собі Тараканище.
Але досить політики, тут їй не місце! Закінчимо на веселій ноті - байці з життя двох великих дитячих авторів:
Якось Маршак поскаржився на маленькі зарплати у дитячих письменників.
- Нам із Чуковським доводиться у другу зміну в зоопарку підробляти, він крокодилом, я горилою.
- І скільки ж вам платять? - Запитали його.
- Мені - 300, йому - 250. Почувши цю історію від спільних знайомих, Чуковський образився: «Чому ж мені на 50 рублів менше? Адже крокодилом працювати важче!»
