Пам'ятаєте наші улюблені страшилки? Про червону руку, зелені пальці та чорне простирадло. Або таку: в одному чорному, чорному місті... Чи про люк у стіні та руки з картини? І про скелет, який вилазив із піаніно і вимагав у дівчинки банку крові (ось це було моє кохане, і віддавати мене в музику було помилкою, так). А пам'ятаєте, з яким серйозним виглядом це розповідалося старшими товаришами? І ось це відчуття коли вголос "так ну що за фігня, не може такого бути", а потім вдома в порожній квартирі не дуже хотілося зайвий раз залишати насиджений кут дивана? Ну що ж, це був важкий час, ми лоскотали собі нерви, як могли, хоча ці байки здаються таким дитячим лепетом, що навіть дивно, як уже досить дорослі діти, підлітки могли на це вестись. Хоча щодо дитячого белькотіння... Деякі казочки для маленьких дітей, на мою думку, набагато переконливіші і страшніші за ці історії з журналу "Піонер". У мене ось досі мурашки по спині від "Сестриця Оленка, виплинь, виплинь, на бережок; котли киплять чавунні, ножі точать булатні, хочуть мене зарізати!" А цього літа на дачі я читала дитині казку "Василиса Прекрасна" з ілюстраціями Білібіна - пам'ятаєте, де страшна Баба Яга, і померла мати, і лялька, що ожила, і суцільні черепи з очима, що світяться? - так потім мені самій було якось моторошно ввечері залишати кухню і випускати з поля зору наших дідусь із бабусею. У Чуковського вже не так страшно, як у народних казках, але все ж таки досить кровожерливо: "зуби гострі в саме серце встромляється і кров у неї випиває", "принесіть на мене звірі ваших діточок, я сьогодні їх за вечерею з'їду", "Настала темрява, не ходи за ворота. Хто на вулицю потрапив, заблукав і пропав". Ну що ж, дорослі люблять фільми жахів, а діти отримують свою порцію гострих відчуттів таким чином.
Але світ рухається у бік гуманізму (я щиро вірю!), і все стає добрішим: і мультики, і книжки. Лиходіїв вже не вбивають, а просто... перемагають. Монстри хоч і страшні, але не небезпечні, а дівчата-монстри ще й гарні. Відьмочки чарівні, скелети тепер переважно там, де їм і належить бути - у книжках про анатомію, а смерті немає!
Залишити коментар