Друзі нерозлейвода Лис і Порося живуть у лісі. Лис трохи старший, тому має право з авторитетним виглядом нести нісенітницю, якій сліпо вірить Порося. По суті, обидва діти, Порося слідує за старшим товаришем і підтримує всі його починання:
- Ходімо шукати поросяхонти та лісумруди?
- А підемо!
- А давай виростимо редиску розміром із цілий діаметр?
- А давай!
- А ось кабудта я королівська плюгава, а ти на мені скачеш?
- Ну, тоді мені потрібне седадло!
Тут багато безбашенного гумору, абсурду, гри слів (перекладач Ольга Дробот як завжди постаралася на славу) - справжній сюр з лісовим ухилом. Для начитаних дошкільнят, молодших школярів та батьків, а найкраще – для читання всією сім'єю, так жарти оживуть і заграють усіма своїми гранями і для дорослих, і для дітей.І, звичайно, пара слів про ілюстрації, адже саме вони звертають на себе увагу при першому погляді на ці книги: наче дитина олівцем накалякала - і це стовідсоткове влучення в текст, інших картинок тут і бути не може. Повне злиття тексту з ілюстраціями, як у Фіндус і Петсон, наприклад. До речі, іноді під час читання "Лиса і Порося" мимоволі згадуєш цих персонажів. Ну, а що ж? Скандинавська література хоч і дуже різноманітна, але щось невловиме робить її монолітною. Яка загальна свіжа течія в дитячій літературі? Північний антураж? Хюґґе? Не знаю, що саме, але історії норвежця Бйорна Рьорвіка - це черговий лісумруд (або поросяхонт) у книжковій скарбничці.
Залишити коментар